Радію маленьким речам

Радію маленьким речам –
Цвітінню кактуса,
Посмішці перехожого,
Забуваю вчорашній страх –
Бути несхожою…
Так самотньо приходить осінь,
А такі величезні крила…
Нагороди у неї не прошу,
Але як ту мить я любила…

Стишене літо

Щоб відчути стишене літо, –
Варто його дочекатися.
Це – волошки у скошенім житі
І бажання мудрішою стати.
Поцілунки запеклих вітрів
Так далеко… Уже так далеко…
Це – весло до одних берегів
І над стріхою в парі лелеки…

  

Проза – ознака буденності

Проза – ознака буденності
Поезія – злету,
Інша духовна планета.
Білими хмарами вишите
Небо пливе голубе,
Між ними блукають вірші,
Між ними – шукаю себе.

   

Мій Шевченко

Мій Шевченко – це гайдамаки,
Мій Шевченко – це Катерина,
Голос предків і сонячні маки,
І нескорена Україна.

Це все було

Це все було –
Перехоплений погляд і подих.
Я знаю, що ти скажеш сьогодні,
І що я відчую завтра.
Нестримність весни.
Замисленість осені.
Синє небо крізь білі ночі,
Чари дощу у сутінках душі,
Полуничні галявини…
Веселка, як підкова  на щастя.
Це все було…
А відчуваєш, як вперше.
Говори зі мною.

dsc08217

Чаклунка

Захочеш – тебе зачарую,
Захочеш – приворожу,
Як згадаєш мене у сує, –
На поміч неждано прийду,
Чудернацькі розвію чари,
Що казати, як їх нема? –
Це  Любов, а не примара
У надійний полон взяла.
Я покличу у зорепади,
У високу небесну блакить,
Хто сказав, що Любов – це кара
За незвідану щастя мить?

120120174892

Картина Алли Кислякової “Минає день, минає ніч…
Коли? – гадаю… Останній подарунок твій…
Думки спливають. Різдвяні дзвони у душі…
Тебе чекаю». 2014, п.о.

Неабстрактно

Далекому другові

Я дякую Вам за зустріч,
Прощання і за любов,
За те, що дорога – рання,
Я дякую Вам за вогонь,
За згадку про тепле літо,
За весну, і те, що було,
За те, що трояндовим цвітом
В непізнане досі несло…
Мовчання буває красивим.
Я дякую, що живу,
І пам’ять про миті щасливі
В осінньому серці несу.

dsc05467