Мій Шевченко

Мій Шевченко – це гайдамаки,
Мій Шевченко – це Катерина,
Голос предків і сонячні маки,
І нескорена Україна.

Це все було

Це все було –
Перехоплений погляд і подих.
Я знаю, що ти скажеш сьогодні,
І що я відчую завтра.
Нестримність весни.
Замисленість осені.
Синє небо крізь білі ночі,
Чари дощу у сутінках душі,
Полуничні галявини…
Веселка, як підкова  на щастя.
Це все було…
А відчуваєш, як вперше.
Говори зі мною.

dsc08217

Чаклунка

Захочеш – тебе зачарую,
Захочеш – приворожу,
Як згадаєш мене у сує, –
На поміч неждано прийду,
Чудернацькі розвію чари,
Що казати, як їх нема? –
Це  Любов, а не примара
У надійний полон взяла.
Я покличу у зорепади,
У високу небесну блакить,
Хто сказав, що Любов – це кара
За незвідану щастя мить?

120120174892

Картина Алли Кислякової “Минає день, минає ніч…
Коли? – гадаю… Останній подарунок твій…
Думки спливають. Різдвяні дзвони у душі…
Тебе чекаю». 2014, п.о.

Неабстрактно

Далекому другові

Я дякую Вам за зустріч,
Прощання і за любов,
За те, що дорога – рання,
Я дякую Вам за вогонь,
За згадку про тепле літо,
За весну, і те, що було,
За те, що трояндовим цвітом
В непізнане досі несло…
Мовчання буває красивим.
Я дякую, що живу,
І пам’ять про миті щасливі
В осінньому серці несу.

dsc05467

Пошуки часу

Можна поставити лайк,
Можна сказать: Все О’Kей…
Немає часу для себе,
Немає часу для людей.
Час ми марнуєм недбало,
Думаєм: прийде ще час…
Часу завжди нам мало,
Де ж нам знайти той час?
Щоб як любові – по вінця,
Щоб як добра – повен дім?
Лине хай сонячна пісня,
Миру і щастя усім!

290220163625

Галина Городнічева-Луцкевич. Годинники.

Дякую

Лікарю Катерині Осіпчук

Дня Подяки – не чекаю,
Я дякую кожний день,
За те, що зорю зустрічаю,
За дотик родинних пісень,
За зустрічі, сповнені літа,
За сонце, що лине з душі,
За те, що хочеться жити,
І в Осені, і у Весні…
Я дякую Небу і Вітру,
Натхненним поривам душі,
За те, що гармонію світу
Шукаю на рідній землі.

07062014051  dsc07449

dsc09240  160720164651

Ми у Києві

Війна на Сході. День згасає.
Камінна байдужість душу картає…
Ми у Києві. Нам пощастило, –
Лиш трошечки зблідли долі вітрила.
Що ж так болить невідступно душа,
Як там на Сході, іде боротьба?
Толерантна апатія – ознака часу.
Нам пощастило. Ми у долі в боргу.
Наче нічого не відбувається,
Ходимо у  театри й кіно,
Сумно, та ми посміхаємося,
П’ємо терпке червоне вино,
Дивимось в дальні зорі,
Може, щось з ними не так?
Може – це витівки долі,
Може, пошлють добрий знак?
Спокій навколо і тиша…
Добре, що не стріляють.
Тишу оцю заколишу, –
Кажуть, що війни кінчаються…

dsc05420  dsc05478