Романтик Книги

Галині Ковальчук

Завжди є місце для романтики,
Завжди є пошуки краси,
Манило небо й зоряні галактики,
Думки космічної сягали висоти.

У злеті все і легко, й дивовижно.
Блакитні горизонти, – ось вони,
Та виявляється ще є земне тяжіння
І сила знань на шальках терезів.

Що головне? А що є другорядне?
Нові країни, західні світи…
Та переважила усе звичайна Книга,
Наш вчитель й друг, і ліки для душі.

В стихію книг поринули завзято,
Щоб відшукати мудрості скарби,
А їх як друзів не бува багато,
Слугуйте їм, – не зрадять і вони.

Здається все вдалося поєднать:
Робота, дім і красені-сини,
Науку хоч не легко підкорять,
Але ж рясніють немалі плоди.

Галино, й далі час не гайте,
Примножуйте скарбницю вічних знань,
На другорядні речі не зважайте,
Вогонь романтики несіть нам без вагань.

На крилах всеосяжної любові
Хай збудуться усі мрійливі сни,
Додасться Вам наснаги, сили й волі
Здолать нові величні рубежі!

 

1974 рік. м. Київ.

Докладніше про Галину Іванівну Ковальчук:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7186

http://ube.nlu.org.ua/article/Ковальчук Галина Іванівна

Добко Т. Книгознавець Галина Ковальчук / Тетяна Добко // Бібліотечна планета. – 2013. – № 2. – С. 35–37: портр.  URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=6805

Я вчуся слухати вітер

Я вчуся слухати вітер,
Я вчуся слухать себе,
Десь зірка щасливо світить,
Привіт свій здалеку шле.

Я вчуся дивитись на зорі,
Відчувати їхнє тепло,
Ловити миті прозорі,
Космічне шукати весло.

Я вчусь дивуватися соняху,
Співать на семи вітрах,
Тримати сонце в долонях
І мріяти на віражах.

     

Життя онлайн

Ми тепер всі в онлайні,

А може просто в лайні,

Події – нетривіальні

Диктують закони нові:

Буть якомога далі,

Забути, що плине час…

Такі карантинні реалії –

Життя проходить повз нас.

Зустрінемось

Світ не буде таким, як раніше, –
Цю фразу постійно чую.
Він стане безпечнішим і чистішим,
Любов у нім запанує.

Тепер ми тримаєм дистанцію
І не виходимо з дому,
Шукаєм в усьому рацію,
Від інформації втома.

Що буде з Планетою завтра,
У кого є нині сила?
Життя – більше, ніж ставка,
Банкіри усі збанкрутіли.

Світ не буде таким, як раніше,
Та хочеться в ньому бути,
Дякувати Всевишньому,
Дихать на повні груди.

Так хочеться всіх обійняти, –
Рідних, друзів – без меж,
Щастя усім побажати…
Зустрінемось! Вірю в це теж.

 

Чекання

Поштова скринька пуста,
Листів ніхто вже не пише,
Газет нині також нема
І у душі моїй тиша.

Чому я її відкриваю,
Що хочеться там знайти?
Лише рахунки виймаю, –
Змінились часи і світи.

Свій смуток подалі ховаю,
Мелодія дивно проста.
Я вже не чекаю, я знаю:
Сама напишу Вам листа.

ПЕРЕДЧУТТЯ

Подих осінніх квітів,
Передчуття зими,
Хочеться вічно жити, –
В цьому не перші ми.
Квіти берем у дорогу, –
До всього пасують вони…
Ти почекай ще трохи,
Прийдуть стиглі вітри,
Ти почекай ще трохи,
Хай листопад мете,
Прийдуть вітри перемоги,
Будемо жити ще.

Щасливе щастя

14 червня – рік як відійшов у засвіти талановитий український поет, письменник Василь Мошуренко. Він автор збірок поезій і прози «Думки», «Це так просто писати Правду…» (обидві — 2009), «Відчай і Віра» (2010), «Колючість ніжної душі», «Іду», «Тінь від веселки» (усі – Київ,  2012), «Шедеври: новели» (Житомир, 2015; 2-ге видання, доповнене. – Житомир, 2017), «Мати» (Кіровоград, 2015, 2-ге видання – 2017), «Коріння, або  Я – Розумівка: образки, медитації, новели, оповідання» (Кіровоград, 2016), «Без тебе – з тобою» (Кропивницький, 2019). У 2018 році Василю Мошуренку (посмертно) присуджено обласну літературну премію імені Євгена Маланюка у номінації «Проза» за твори «Коріння, або я – Розумівка». За життя книжки поета видавалися власним коштом мізерними тиражами, тому зараз є бібліографічною рідкістю. Посмертна книжка поезій «Без тебе – з тобою» вийшла у 2018 році у Кропивницькому накладом 100 примірників.
Зустрічалися ми з Василем декілька разів на літературних вечорах.  Мене зачарувала його щирість, доброзичливість, своєрідна прониклива лірика, ніжність в оспівуванні почуттів до Жінки:
Розмалюю мій світ – ТОБОЮ,
Щоби Щастям – Душа Променіла,
Щоби очі – світились Весною….
Щоб від Туги – Душа не боліла…

Приємно вразило його побажання: «Бажаю Вам щасливого щастя», яке вперше почула від нього. Пізніше, коли Василя Петровича не стало, а мені випала честь писати про нього енциклопедичну статтю, збирала матеріали, познайомилася з його сином. Допитувалася у Ярослава: Що мав на увазі тато, кажучи про «щасливе щастя»? Адже це було його крилате побажання багатьом. Син пояснив – це ще більше щастя, це багато щастя, є щастя, а це таке… велике… Ярослав сумно посміхнувся і сказав, що тепер знає, що бажати читачам татових книг.

Ці вірші написала в пам’ять про Василя Мошуренка.

Щасливе щастя

Щасливе щастя. Що це значить?
Чи хтось колись його побачить?
– Це масло масляне? – скажіть мені!
– Звичайно Ні!
Це як невгасимі вогні,
Як голосний голос,
Як колосистий колос,
Як дзвінкий дзвін, –
Чуєш, як кличе він?
Це радість безмежна,
Нестримна весна…
Буває вона незбагненна,
Буває як мить чарівна.
Світиться радість тиха,
Непомітна, непоказна.
Щасливе щастя –
Щире, без берегів,
Забобонів і злих язиків…
Воно не озирається
І нічого не просить.
Воно зовсім поруч
Або спочива у тобі,
Розгледиш його чи ні.
Комусь щастя – діти,
Комусь – просто жити.

Хай буде Ваше щастя щасливим!

***
Чи може бути щастя нещасливим?
Що Ви вкладаєте у ці слова?
Моменти щастя є у кожній днині,
Щасливе щастя Вам любов дала.

Таке строкате світовідчуття,
Непізнане, магічне й таємниче,
Щасливе щастя – це лиш мить життя,
Яка ділитись з іншими нас кличе.

Фейсбучні технології

Прийшов якось запит дружби,
– А місць для мене немає, –
Так дивно, – дружити чи ні, –
Нині Фейсбук визначає.
Для когось 5 тисяч мало,
А в когось – і друга нема…
Дружба – приватна справа,
До чого Фейсбуку тут гра?
У світі нових технологій,
Здається можливо усе,
Радість, смуток чи спокій,
Стрічка нам часом несе.
У світі нових можливостей
Можливо й щасливим бути…
От тільки, хто поруч буде,
Фейсбук не може збагнути…

 

Справжній Козак

Роману Ковалю

Патріот, Лицар, Козак…
Що можна іще додати? –
Історик і лікар-дивак
Взявся пам’ять людську повертати.

Дарувати безсмертя героям, –
Це призначення не для слабких,
Маєш честь і перо, як зброю,
Йдеш сміливо до істин святих.

Обирають найкращих, Друже,
Гідним будь високого чину,
Хай ще довго талант твій служить
Незалежній нашій країні!

Що ти зробив для України

Миколі Железняку

Що ти зробив для України? –
Не кожен себе питає.
Микола Григорович знає,
Якщо не зробиш ти, –
Чекатимеш вік на відкриті світи.

Творчість, пошук чи мука?
В пізнанні істини – сила,
Енциклопедистика  – цікава наука,
Долю  вдало наворожила.

Команда поруч надійна,
Натхненна праця тут звична,
ЕСУ – це наша країна,
Квітуча, красива, велична.

Плеяда сучасних героїв,
Вчених, поетів, митців
У світі широкім відомі,
Ми теж завдячуєм їм.

Що ти зробив для України? –
Ніколи ми Вас не питаєм,
Ви без пафосу є її сином,
Скелю знань щомиті складаєте.

В пізнанні істини – сила,
А хтось каже – в вині,
Червоне у келих налила, –
Підтвердилось все вдвійні.

Нехай виходять мрії з берегів,
І книжки будуть бездоганні,
Іще хоч сотню видайте томів,
Хай успіх буде незабарний!
І хай щасливо Вам живеться,
І наше серце вдячно б’ється!

Микола Григорович Железняк з колективом Інституту енциклопедичних досліджень і членами вченої ради.