Tag Archives: щастя

Подорож у дитинство

Дитинство проминуло наче казка:
Батьки, бабуся, поруч брат, сестра.
Там золотий пісок хвилястий
І в сонячних шляхах купається весна,
І зорями новими там світиться надія,
І нові горизонти нам віра відкрива…
Дитинство неозоре наче мрія,
І як щаслива нота нам світиться здаля.

Щасливе щастя

14 червня – рік як відійшов у засвіти талановитий український поет, письменник Василь Мошуренко. Він автор збірок поезій і прози «Думки», «Це так просто писати Правду…» (обидві — 2009), «Відчай і Віра» (2010), «Колючість ніжної душі», «Іду», «Тінь від веселки» (усі – Київ, 2012), «Шедеври: новели» (Житомир, 2015; 2-ге видання, доповнене. – Житомир, 2017), «Мати» (Кіровоград, 2015, 2-ге видання – 2017), «Коріння, або Я – Розумівка: образки, медитації, новели, оповідання» (Кіровоград, 2016), «Без тебе – з тобою» (Кропивницький, 2019). У 2018 році Василю Мошуренку (посмертно) присуджено обласну літературну премію імені Євгена Маланюка у номінації «Проза» за твори «Коріння, або я – Розумівка». За життя книжки поета видавалися власним коштом мізерними тиражами, тому зараз є бібліографічною рідкістю. Посмертна книжка поезій «Без тебе – з тобою» вийшла у 2018 році у Кропивницькому накладом 100 примірників.
Зустрічалися ми з Василем декілька разів на літературних вечорах. Мене зачарувала його щирість, доброзичливість, своєрідна прониклива лірика, ніжність в оспівуванні почуттів до Жінки:
Розмалюю мій світ – ТОБОЮ,
Щоби Щастям – Душа Променіла,
Щоби очі – світились Весною….
Щоб від Туги – Душа не боліла…

Приємно вразило його побажання: «Бажаю Вам щасливого щастя», яке вперше почула від нього. Пізніше, коли Василя Петровича не стало, а мені випала честь писати про нього енциклопедичну статтю, збирала матеріали, познайомилася з його сином. Допитувалася у Ярослава: Що мав на увазі тато, кажучи про «щасливе щастя»? Адже це було його крилате побажання багатьом. Син пояснив – це ще більше щастя, це багато щастя, є щастя, а це таке… велике… Ярослав сумно посміхнувся і сказав, що тепер знає, що бажати читачам татових книг.

Ці вірші написала в пам’ять про Василя Мошуренка.

Щасливе щастя

Щасливе щастя. Що це значить?
Чи хтось колись його побачить?
– Це масло масляне? – скажіть мені!
– Звичайно Ні!
Це як невгасимі вогні,
Як голосний голос,
Як колосистий колос,
Як дзвінкий дзвін, –
Чуєш, як кличе він?
Це радість безмежна,
Нестримна весна…
Буває вона незбагненна,
Буває як мить чарівна.
Світиться радість тиха,
Непомітна, непоказна.
Щасливе щастя –
Щире, без берегів,
Забобонів і злих язиків…
Воно не озирається
І нічого не просить.
Воно зовсім поруч
Або спочива у тобі,
Розгледиш його чи ні.
Комусь щастя – діти,
Комусь – просто жити.

Хай буде Ваше щастя щасливим!

***
Чи може бути щастя нещасливим?
Що Ви вкладаєте у ці слова?
Моменти щастя є у кожній днині,
Щасливе щастя Вам любов дала.

Таке строкате світовідчуття,
Непізнане, магічне й таємниче,
Щасливе щастя – це лиш мить життя,
Яка ділитись з іншими нас кличе.

Рожеві окуляри

Дивлюсь на світ крізь скельця окулярів, –
Рожевих, блакитних, а часом сумних,
Щоб відвести долі удари, –
Треба вірить в людей дорогих.

Зачароване коло самотності,
Ілюзія – ненадійний друг,
Трунок п’янкий незворотності,
Линуть мрії до злітних смуг…

Для любові немає кордонів,
Для кохання немає межі, –
Ці істини здавна відомі,
Подивися лиш в очі мені.

Обійми, пригорни, будь найкращим,
Окуляри свої зніми,
Не такий вже цей світ пропащий,
Коли поруч щасливі є Ми.

Мій Друже

Ми загубились у просторі й часі,

Тепер SMS-ки замінники щастя,

Можна нічого уже не казати:

Клікнуть чи «лайк» миттєво послати.

Друже, мій друже! Алло! Де ти є?

В лісі зозуля кує про своє,

Час не стоїть, він втікає, як знати,

Може вже завтра не зможеш сказати:

Друже, мій друже! Привіт! Добрий день!

Вітер навіяв тужливих пісень,

Посмішка щира, родинне тепло,

Як це насправді давно все було…

Як же насправді я скучила, друже,

Разом із вітром душа моя тужить…

Хоч віртуальність немає меж, –

Краще зустрітись, щоб світ наш не щез.

Неабстрактно

Далекому другові

Я дякую Вам за зустріч,
Прощання і за любов,
За те, що дорога – рання,
Я дякую Вам за вогонь,
За згадку про тепле літо,
За весну, і те, що було,
За те, що трояндовим цвітом
В непізнане досі несло…
Мовчання буває красивим.
Я дякую, що живу,
І пам’ять про миті щасливі
В осінньому серці несу.

Пошуки часу

Можна поставити лайк,
Можна сказать: Все О’Kей…
Немає часу для себе,
Немає часу для людей.
Час ми марнуєм недбало,
Думаєм: прийде ще час…
Часу завжди нам мало,
Де ж нам знайти той час?
Щоб як любові – по вінця,
Щоб як добра – повен дім?
Лине хай сонячна пісня,
Миру і щастя усім!

Галина Городнічева-Луцкевич. Годинники.

Магія душі

Виставка батику та живопису Тетяни Максимової “Магія полотна” відкрилася у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського. Творчість художниці – це насамперед магія душі красивої і сонцесяйної молодої жінки, відкритої для добра і світла. Можливо, полотно (шовк, атлас, бавовна, льон…) частково й диктує майстрині особливі прийоми творчого самовираження, але не кожен може так глибоко відчути його фактуру і вдихнути у нього свою натхненну душу. Для втілення творчого задуму талановита майстриня використовує різноманітні техніки батику: холодний, гарячий, вузловий, вільний розпис та їх поєднання. Її роботи вражають легкістю і прозорістю, несподіваним та органічним поєднанням кольорів. Оглядаючи виставку, починаєш вірити, що щастя є. Воно – у творчості.

Ці квіти сонця на блакитнім тлі,

Такі яскраві, і такі барвисті,

Несуть тепло в буденні дні

І роблять час наш урочистим.

Співзвучність світовідчуття

Співзвучність світовідчуття
В щасливих краплях снігу.
У цьому певно – сенс життя
Чи просто мить для втіхи…

Київ. Голосієво. 10 лютого 2016 р.

Японії

Край Ямато – це близько,
Через тисячі літ і доріг,
Там, де сонця намисто
В квітах сакури як оберіг…
Де зірки зазирають у душу, –
Погляд в вічність – не для слабких,
Край незнаний, я мушу
Доплисти до твоїх берегів,
Подивитись світанку в очі,
Зазирнуть за краєчок Землі,
Розділити радість охоче
З тим, хто поруч в казкові дні.

Під враженнями від концерту у Києві японського композитора і піаніста Темпея Накамури