Мистецтво Петра Бевзи

Живопис Петра Бевзи –
Це сходження і таїна,
сад невимовних стежок,
І швидкоплинна Весна,
злет до магічних Зірок.
Ефемерна континентальність
проклада у майбутнє путь…
Цікаво, що намріється далі,
чи вдасться цю мить збагнуть?
Всесвіт Любові і Небо
пульсують у маренні див.
Жага – невід’ємна потреба –
належить світ молодим.
У тенетах мінливого часу
неперервна нитка буття,
Омега і Альфа наші
за межами власного Я.

Навіяно персональною виставкою живопису Петра Бевзи «Семантичний рай», м. Київ, Національний музей Тараса Шевченка, 3–28 березня 2021 р.

     

Петро Бевза. Світ Інни. 2019. Множина миттєвостей. 2020.

 

Петро Бевза. Смисли і контексти. Екзистенціальна дихотомія або Те, що є Необхідним Іншим, полотно, олія. 2020.

 

Петро Бевза. Альфа і Омега. 2020. Рось тут. полотно, олія. 2016.

Хай буде сніг, Зима і вітер

Хай буде сніг, Зима і вітер,
Хай буде осінь, сум і дощ.
Хай буде щире дивовижне Літо
І хай Весна не пройде повз.

 

 

У нас знову зима

У нас знову зима і вітер
Наміта світлосяйні сніги…
Як можна це не любити? –
Тимчасові завжди холоди.

 

 

Творчі Мандри

Коли я думаю
про живопис Олега Ясенєва, –
згадую Ясени,
які ростуть при дорозі,
сповнені смутку й Весни.
Мрії сягають Неба,
Любов летить до зірок,
Мандри – дорога до себе,
ще один творчий крок.
Творча Свобода –
це свобода життя,
де керує природа,
де несе ріки течія…
А можна і проти неї,
назустріч вітру плисти,
доторкнутись душею
до краєчка землі…
У пошуках власного Я
немає межі,
живопис Олега Ясенєва
відкриває світла світи.

Відгук на виставку живопису Олега Ясенєва «Мандри», галерея АВС, м. Київ.

 

Олег Ясенєв. Портрет з квіткою. п.,о. 1993. Розмова з Буддою. 2018.

 

Олег Ясенєв. Таємні береги. На далеких берегах. Небесний човен. 2017

 

Олег Ясенєв. Зелений обрій. п., о. 2018.

Подорож у дитинство

Дитинство проминуло наче казка:
Батьки, бабуся, поруч брат, сестра.
Там золотий пісок хвилястий
І в сонячних шляхах купається весна,
І зорями новими там світиться надія,
І нові горизонти нам віра відкрива…
Дитинство неозоре наче мрія,
І як щаслива нота нам світиться здаля.

 

   

 

Антиковідне

Головне  – не втратити довіру,
Головне – це віра і любов.
І насправді більш важливо
Чи колись зустрінемось ми знов.

В світі все непевно і тривожно,
Падають усталені мости,
Віруси крокують переможно,
Змінюють обійми на листи.

Я не знаю, що чекати
І, коли загроза ця мине,
Але нині хочеться сказати:
Ця зараза нас ніколи не візьме!

Джерело життя

Василю Копайгоренку

Тут джерело життя стає рікою
І живить океан любові і добра.
Мистецтво Ваше – поза грою,
В шляхетному єднанні пензля і пера.
Буяють фарби, світло крізь тумани…
Що буде завтра?
Хто ми нині є?
Мистецтво справжнє, щире, нелукаве,
Несе красу і сили нам дає.

 

Василь Копайгоренко. Вечоріє. 2020.

     

Василь Копайгоренко. Дерево життя. 2019. Двобій. 2014.

Відгук на персональну виставку живопису Василя Копайгоренка «Джерело життя». Київ. Галерея «Мистець». 8 – 14 жовтня 2020 року.

 

Ми з тобою ще не старіємо…

Ми з тобою ще не старіємо…
Хай роки ці подалі пливуть.
Наповнюю день мріями
І хочу на мить їх збагнуть.
Наповнюю день любов’ю,
Наповнюю день теплом,
І вірю у те, що світло
Трохи щастя нам дасть обом.

 

 

Співзвучність світовідчуття

Співзвучність світовідчуття
В щасливих краплях снігу.
У цьому певно – сенс життя
Чи просто мить для втіхи…

 

 

Київ. Голосієво. 10 лютого 2016 р.

Пророцтво Степана Сапеляка

Коли помирає Поет, починається нове прочитання його творів.

1 лютого минуло чотири роки, як відійшов у вічність визначний український поет,  громадський діяч Степан Сапеляк (*26 березня 1951, за паспортними даними — 1952, село Росохач Чортківського району Тернопільської області — †1 лютого 2012, м. Харків).

Наше спілкування з ним було коротким, але незабутнім. В усьому він був щирим і небайдужим.

За цей час в Україні вже дещо зроблено для вшанування пам’яті Степана Сапеляка.

У Державному архіві Тернопільської області започатковано особовий фонд письменника, у тюремній камері в Тернополі, де колись сидів Степан Сапеляк, зробили експозицію, у тернопільському історико-меморіальному музеї політичних в’язнів відкрили меморіальну експозицію, присвячену письменнику.

Минулого року у Харківському художньому музеї експонувалася виставка «Страсті по любові», яку організували друзі, знані художники на честь вшанування пам’яті Поета.

Але й досі не вийшла друком книга казок, яку він готував ще за життя, немає його книжок на полицях книгарень… А в бібліотеках – вони бібліографічна рідкість.

ПРОРОЦТВО ПОЕЗІЇ

Чорні черепиці дум

Білими зморшками

Чорніють над безмежними

Снігами душі

Череп із кляпом часу

Іржавіє

Роз’ярілим шомполом

Над чашею поезії

Слово моє в жалобі

Над малиновими знаменами

Чужіє войовничо

В гетьманських сагайдаках

Долаю безіменні надії

Пророчим небуттям

На колючих перехрестях

Закам’янілої пам’яті

Батьківщино моя

Кровавою спекою

Пітнію

Закипіти

У лоні твоєму

Строфою

Свободи

© Степан Сапеляк

Джерело публікації:  Сапеляк С. Пророцтво поезії / Степан Сапеляк // Спеляк С. Кричі часу.  Харків, 2011.  – С.23.

Докладніше про Степана Сапеляка:

Степан Сапеляк: “Доля обирає моє призначення…” [Електронний ресурс] // Бібліотечний блог для молоді Тернополя / Терноп. обл. б-ка для молоді. – Дата публікації: 2014. – 31 травня. – Режим доступу: http://youthtyl.blogspot.com/2014/05/blog-post_31.html

«Страсті по любові». Виставка пам’яті Степана Сапеляка (1951– 2012) / Харків. худож музей [Електронний ресурс] // Prostir.Museum. – Дата публікації: 1.04.2015. – Режим доступу: http://prostir.museum/ua/post/34748